Сторінка психолога
«Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» – Це питання з покоління в покоління цікавить будь-яких батьків і численних родичів. Добре, коли дитина з дитинства мріє стати лікарем або вчителем. Але що робити тим дітям, які протягом усіх 10 шкільних років так і не визначилися з вибором професії?
У більшості випадків батьки таких дітей починають наполягати на своїх варіантах і дитина ламається. Гаразд, якщо батькам вдалося вгадати з вибором майбутньої професії свого чада. А якщо ні? Ось тоді нещасній людині доведеться перебирати купи паперів в задушливому офісі або лікувати остогидлих хворих.
Якщо ви відноситеся до другої категорії людей і не знаєте, як вибрати професію, тоді ми спробуємо допомогти вам в цій нелегкій справі!
Отже, поїхали!
У більшості людей, які знаходяться у відносній безпеці, наразі виникає сумнів «а чи доречно зараз чомусь радіти, щось святкувати?». Так, так і ще раз так.
Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.
Насправді все наше життя складається з невизначеності. Навіть якщо спробувати не брати до уваги війну, навіть у мирний час жоден із нас не знає, що з ним буде за 5 хвилин, завтра, через рік, коли він чи вона вийде на вулицю або зайде в приміщення.
Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La StradaUkraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:
▪️Перше, що треба зробити — усвідомити, що «нервовий стан» — це нормальна реакція на ненормальні події. Намагаємося спокійно реагувати на роздратування, страх, гнів, сльози оточуючих. Пробачаємо слабкості. Так само пробачаємо зриви і собі.
Після хвилі емоцій, які ми всі пережили наша психіка поволі стабілізується. Ми думаємо про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилось і треба жити відповідно до нових умов. Дуже важливо вийти на фазу адаптації, у якій ми діятимемо раціонально, усвідомлено та більш стійко. Як собі в цьому допомогти?
Матеріал підготовлено за допомогою Психологічної служби закладів освіти Кременчука та Катерини Муліки
